ІСТОРІЯ ЗАХВОРЮВАННЯ

Ідіопатична легенева гіпертензія вперше була описана в 1901 аргентинськими терапевтами.

У 1967 – 1970 pp. в Європі зареєстровано значне зростання захворюваності на легеневу артеріальну гіпертензію, що було обумовлено широким застосуванням препаратів для лікування ожиріння та зниження ваги тіла. Це було пов’язано з широким призначенням анорексигенного препарату амінорексу фумарату (Aminorex fumarate), за своєю хімічною структурою подібного до ефедрину. Саме в ті часи в Європі відбувався справжній бум боротьби з ожирінням та зайвою вагою. У цих перегонах і виник сплеск легеневої гіпертензії.

Аналогічна ситуація склалася в Іспанії в 1981 році, коли на тлі вживання ріпакової олії розвинулася епідемія токсичних ускладнень, що клінічно проявляються ураженням м'язів. У 2,5% із 20000 хворих було виявлено легеневу гіпертензію. Пізніше було доведено, що розвиток захворювання пов'язаний з триптофаном, що міститься в ріпаковій олії.