Види легеневої гіпертензії

Легенева гіпертензія.

Виділяють два основні види легеневої гіпертензії:

• Первинна (ідіопатична) – захворювання, що рідко зустрічається, з невідомою етіологією, в частині випадків вона є спадковою. При цьому захворювання передається не тільки від батьків, а може бути від дідусів-бабусь і навіть прадідусь-прабабусь. Як для вродженої, так і для набутої первинної легеневої гіпертензії характерно збільшення маси правого шлуночка та зміни в легеневій артерії атеросклеротичного характеру. Згідно з рекомендаціями ВООЗ (2008), це захворювання має назву «ідіопатична легенева гіпертензія» (ІЛГ). Це швидкопрогресуюча хвороба з поширеністю 5-6 на мільйон людей. Вона стає причиною інвалідизації та за відсутності лікування призводить до передчасної смерті хворого. Діагностика ІЛГ базується на виключенні інших відомих і поширених причин підвищення тиску в малому колі кровообігу.

• Вторинна – розвивається за інших захворювань. Вона буває асоційована з хворобами сполучної тканини, (наприклад системною склеродермією, системним червоним вовчаком, васкулітами), ВІЛ-інфекцією, вродженими вадами серця, може виникнути після перенесеної тромбоемболії в легеневу артерію, а також буває при набутих вадах серця (напр. аортальних пороках) при інших захворюваннях, що супроводжуються недостатньою функцією лівого шлуночка Легенева гіпертензія може супроводжувати хвороби легень, але при них, як правило, не досягає високого ступеня. Нині відомо понад сто захворювань, у яких розвивається ЛГ, вторинна у випадках, ускладнення основного захворювання.

За ступенем підвищення тиску в легеневій артерії (визначається при катетеризації серця або методом ехокардіографії) виділяють 3 ступені її:
1 ступінь – 25-45 мм рт.
2 ступінь – 45-65 мм рт. ст.
3 ступінь – понад 65 мм рт. ст.

Залежно від тяжкості клінічної картини недостатності кровообігу виділяють 4 класи легеневої гіпертензії.

Класифікація легеневої гіпертензії

• І клас – пацієнти з легеневою гіпертензією без порушення фізичної активності. Звичайні навантаження не викликають появи запаморочення, задишки, болю у грудній клітці, слабкості.

• II клас – пацієнти з легеневою гіпертензією, що спричиняє незначне порушення фізичної активності. Стан спокою не викликає дискомфорту, проте звичне фізичне навантаження супроводжується запамороченням, задишкою, болями у грудній клітці, слабкістю.

• III клас – пацієнти з легеневою гіпертензією, що спричиняє значному порушенню фізичної активності. Незначне фізичне навантаження супроводжується появою запаморочення, задишки, болю у грудній клітці, слабкості.

• IV клас – пацієнти з легеневою гіпертензією, що супроводжується вираженими запамороченням, задишкою, болями у грудній клітці, слабкістю при мінімальному навантаженні та навіть у стані спокою.

Прогноз у хворих з легеневою гіпертензією залежить від її причини. Деякі захворювання можна успішно лікувати. Ідіопатична легенева артеріальна гіпертензія – прогресивне захворювання, її симптоми з часом посилюються. В цей час активно в усьому світі вивчаються тонкі механізми цієї хвороби та розробляються нові методи її лікування. Багато препаратів широко застосовують у Західних країнах. Дехто зареєстрований і в Україні. Очікується реєстрація та впровадження в лікування в Україні ще більш ефективних лікарських засобів, які вже розроблені та апробовані.

Дуже важливим є своєчасна правильна діагностика захворювання та підбір оптимальної схеми лікування пацієнтів.